Чемпіонат світу з мотоперегонів: Сивина в бороду

Сезон 2003 року закінчився так, як і прогнозували, і в той же час несподівано. Чемпіоном в черговий раз став Валентино Россі. А ось його головним суперником – здавалося, ні на що вже не претендує ветеран Сеті Гибернау.

Сезон 2003 року закінчився так, як і прогнозували, і в той же час несподівано. Чемпіоном в черговий раз став Валентино Россі. А ось його головним суперником – здавалося, ні на що вже не претендує ветеран Сеті Гибернау.

Перемога Гибернау вже на другому етапі виглядала більш ніж сенсаційною. Незважаючи на тривалу кар’єру, іспанець ніколи зірок з неба не хапав: за 12 сезонів він виграв лише одного разу. Найнаочніше про його формі свідчать результати минулорічного чемпіонату: 16-е місце, що для заводського пілота – майже вирок. Так, у міжсезоння Сеті пересів з їде з кожним роком все гірше і гірше Suzuki GSV-R на кращий байк чемпіонату Honda RC211V. Але при цьому потрапив у приватну стайню Telefonica Movistar, що не має досвіду з налаштування та обслуговування «211-х». До того ж Сеті отримав там статус другого пілота – безперечним лідером у команді вважався «реактивний самурай» Дайджиро Като. Однак японець розбився вже на стартовому етапі, що явно не сприяло зміцненню духу команди. А ось на Гибернау смерть напарника вплинула особливим чином.

За словами іспанця, тепер він постійно відчуває присутність духу Като, подумки розмовляє з ним. Сеті навіть по-іншому розмістив шеврони спонсорів на своєму комбінезоні, щоб біля серця нашити фірмовий 74-й стартовий номер японця. «…І звичайно ж, – розкриває іспанець секрет своїх перемог, – Дайджи допомагає мені вигравати». Так, по-іншому пояснити спритність «дідка» Гибернау непросто.

Перед стартом нинішнього сезону тільки й було розмов, що про переходять у Мото-Гран-прі зірок супербайка і гонок АМА Троє Бейлиссе, Коліне Эдвардсе, Ніки Хайдене, Ендрю Піт, а також які повертаються після багаторічної відсутності Ducati та Kawasaki. Мовляв, «домашні» пілоти і команди давно нічого не можуть протиставити Валентино Россі і заводський Repsol Honda, яка з року в рік виграє. Але за весь сезон тільки Хайден і Бейлісс досягли нижньої щаблі подіуму. У той час як Гибернау на рівних боровся з здавався непереможним Россі, причому на протязі всього сезону. Їх дуелі до останніх метрів дистанції не раз змушували вболівальників підхоплюватися з місць. Після 9-го етапу з 16-ти у Валентино та Сеті було по чотири перемоги і 19 очок різниці (перемога «варто» 25 балів) – як мовиться, вся боротьба попереду. Але потім був феноменальний, фантастичний спурт Россі – п’ять перемог і одне срібло у шести гонках, що залишилися. І черговий титул.

«Чесно кажучи, не очікував, що зустріну таку конкуренцію з боку Сеті, – коментував результат чемпіонату Росії. – Давно у мене не було такої наполегливої і коректного суперника. Тому я з нетерпінням чекаю наступного сезону, щоб почати бій з чистого аркуша (Россі не продовжив контракт з Honda і, швидше за все, перейде в Yamaha – прим. авт.) і в рівних умовах – Сеті отримає заводську підтримку». Сеті і Дайджиро – додамо ми від себе.

Особистий залік

Командний залік

Залік виробників

Сергій Суховский
Фото Ducati, Kawasaki